Главная › Новости

Микуличин готелі

Опубликовано: 09.07.2016

Наш відпочинок у готелі Веселий Хотей-2

В Микуличині зручно зупинятись, якщо ваша мета — об’їздити Карпати, не витрачаючи багато часу та коштів на дорогу. До того ж, тут варять добре пиво! Чим не вагома причина?

09 лип. 2016 7779 0

Не так давно Микуличин відсвяткував свої офіційні 600 років! Щоправда, археологічні дослідження свідчать: люди селились тут ще 40 тисяч років тому.

Микуличин привабливий своїм розташуванням: куди б ви не хотіли дістатися, звідси це буде зробити найзручніше! Скажімо, до Верховини чи західніше — до Рахова й далі до Мукачева ведуть прямі дороги. До Яремче з його сувенірними ринками, водоспадами та еко-стежками — 12 км (від центру до центру), до водоспаду Гук, що на межі Татарова й Микуличина й поготів — 5 км: до урочища Женець проїхати можна автобусом, далі ще стільки ж — пішки у лісовому затінку. Автобуси, до речі, ходять часто, оскільки через Микуличин проходять нитки маршрутів транспортного сполучення різних куточків Карпат.

А ще вартість житла тут помірна, незважаючи на близькість до гірськолижного курорту Буковель та “зеленої перлини Карпат” — міста Яремче. Перевірена економ-практика: жити в микуличин готелі, а кататись на Буковелі.

Микуличин, на перший погляд — село вздовж траси. Але цим і вигідно тут зупинятись: у Микуличині майже не має крутосхилів, куди б не могла заїхати ваша автівка, близькість дороги до будинків не спричиняє дискомфорту — це вам не київські траси, що гудять цілодобово! А рівнину, на якій розташувався Микуличин, оточують невисокі гори. Наприклад, гора Ягідна (1 216 м). До неї від зупинки автобуса веде лісова дорога: підйом неважкий, крутих ділянок майже немає, йти ґрунтовою дорогою десь 2-3 години (залежно від погодних умов та стану дороги). До Ягідної з центру Микуличина — 7 км.

З гори відкривається прекрасна панорама на найвищий в Україні Чорногірський хребет. На маківці Ягідної є дерев’яна альтанка — буде де перепочити та вдосталь помилуватись пейзажами оточуючих гір! Прихопіть бутерброди, термос та шоколадний батончик — гірське повітря та двогодинний перехід у будь-кому пробудять бажання смачно попоїсти!

Велика перевага цього маршруту в тому, що його можна ходити і влітку, і взимку: біля Ягідної є полонина Ліснів, на ній — гуцульська колиба з пічкою-грубкою та широкими лавами, де цілком можливо заночувати взимку. Детальніше про маршрут можна прочитати тут, а зупинитися можливо у микуличин котеджі.

Чому Микуличин так зветься?

За однією з версій, князь Данило Галицький нагородив цією землею свого воєводу Микулу. Якось вороже військо оточило його на одній з гір неподалік сучасного села. Та замість здатись, Микула повів своїх воїнів в останню битву. І, як водиться у всіх порядних легендах, загинув звитяжно, з мечем у руках та піснею, з якою йшов на вірну смерть.

Найдовше та найбільше село в Карпатах

Микуличин колись мав довгих 44 км: до відокремлення у 1927 році до нього належали прилеглі Татарів та Ворохта, що робило Микуличин найбільшим населеним пунктом не тільки у Карпатах, але й в усій Польщі (до складу Радянської України ці території були приєднані 1939 року).

Перша документальна згадка про село датована 1412 роком. Але активний розвиток фіксується тільки з 1825-го: каталізатором стала шосейна дорога, яку в той час проклали Микуличином, дивитися інформацію на www.mykulychyn.com.ua.

З налагодженням транспортного сполучення тут з’являється гута — підприємство, що займається виробленням скла. На початку ХХ століття в Микуличині вже діяли чотири лісництва і три деревообробні фірми. Для свого часу — це значне досягнення!

Разом із тим, село починають розглядати як курортну зону: карпатський клімат, чисте гірське повітря та здорова їжа за місяць кого завгодно приведуть до ладу!